Вітаємо!

Краткая суть буддизма от Бориса Гребенщикова

В любое время года, и летом тоже, приятно и полезно учиться и узнавать что-то новое. Особенно, если информация изложена в очень доступной и интересной форме. А рассказывает вам ее культовый и с детства любимый Борис Гребенщиков. Случайно нашла его статью здесь и хочу ею поделиться с вами.

В списке мировых религий буддизм занимает одно из главных мест. Да только вот религия ли это?

Ведь обычно, когда говорят "религия", подразумевают веру в некое высшее существо, которому можно помолиться и все исправится. В буддизме этого нет. Сам Будда никогда не призывал во что-либо верить и никогда не говорил о Боге. Более того, он строго-настрого велел своим ученикам не углубляться в вопросы существования и природы Бога. Он говорил, что такие расследования практически бесполезны и только отвлекут их.

"Я учу вас одному и только одному - как освободиться от страдания. - сказал он ученикам. - Знайте, что главное - внутри вас".

Для начала - немного истории

Две с половиной тысячи лет тому назад, в шестом веке д.н.э. в маленьком княжестве на севере Индии в царском роде Шакья родился принц Сиддхарта Гаутама или Шакьямуни. Юность его прошла в роскоши дворца. Чтобы чего не вышло, папа с мамой всячески оберегали его от соприкосновения со внешним миром.

Однако юноша подрос, внимательно осмотрелся вокруг и заметил, что жизнь приносит всем живым существам сначала радость, потом страдание, а в итоге все кончается смертью. Он задумался - нельзя ли сделать так, чтобы жизнь не приносила страданий.

Чтобы понять, как этого добиться, он бросил семью, ушел из дворца, и стал странствовать в глуши, прислушиваясь к разным учениям. И так он пространствовал шесть лет. Занялся крайним аскетизмом, едва не уморил себя голодом.

Шлях державності і волі

До державної незалежності прагне кожна країна. Суверенітет дає можливість вибору в будь-якому напрямку: свобода дії, слова, думки або віросповідання.
Українці боролися за свою самостійність, з XVII починаючи століття. І тільки після розпаду СРСР у них з'явився шанс оголосити себе незалежною державою. 1991 рік дав старт новим задумам, завданням і планам, дій у вирішенні проблем і криз. З усім цим зіштовхнулася українська нація, яка йшла до своєї світлої мрії довгий час. Нова епоха принесла всілякі зміни, проте народ ніколи не шкодував про обраному шляху. Саме людям, які віддали свої життя за створення незалежної країни і тим, хто шанує їх пам'ять, присвячений державне свято.
День Незалежності України відзначається 24 серпня. Згідно ст. 73 КЗпП, він є вихідним. В 2016 року Україна святкує 25-ту річницю самостійності. Святкова дата встановлена ​​постановою Верховної Ради «Про День незалежності України» від 20 лютого 1992 року.

Спочатку урочистості проходили 16 липня. Саме в цей день в 1990 році Верховна Рада УРСР ратифікував Декларацію № 55-ХП «Про державний суверенітет України» і постанову № 56-XII «Про День проголошення незалежності».
19 серпня 1991 р в СРСР стався державний переворот. Він послужив підставою для видання 24 серпня Верховною Радою УРСР Акту «Про проголошення незалежності України». Паралельно з ним вийшла постанова № 1427-ХИ «Про проголошення незалежності» і призначено народне голосування для підтвердження Акта громадянами. До стін єдиного органу законодавчої влади в Україні -верховний Раді прості громадяни принесли синьо-жовтий прапор, який був піднятий над куполом будівлі.
Позитивні підсумки референдуму, проведеного 1 грудня 1991 року і визнання самостійності України іноземними державами дали можливість їй створити власний уряд і підписати протоколи про міжнародні відносини.
1 грудня 1991 р був обраний президент - Л. Кравчук. 20 лютого 1992 Верховна Рада видала постанову № 2143-ХИ «Про День незалежності України» і, звертаючи увагу на авторитетність Акта, вказала святкувати його щорічно 24 серпня.

18серпня в Ізмаїльській міській бібліотеці ім. І. П. Котляревського для відвідувачів бібліотеки проведено огляд літератури книжкової виставки "Шлях державності і волі"